Вітаю вас на моєму блозі! Мене звати Древаль Дмитро.
На цій сторінці я розповім вам трохи про себе...
Школа
Школу я закінчив із золотою медаллю. Але я не вважаю це на 100% своєю заслугою. Мені допомогли: директор, класний керівник та інші вчителі.
Ситуація була наступна. На початку дев'ятого класу з усіма, хто навчався добре і міг претендувати на медалі, відбулася серйозна розмова.
Нам запропонували взяти на себе відповідальність стати медалістами. Для цього нам потрібно було пообіцяти, що 9, 10 та 11 клас ми будемо добре навчатися і тримати марку. А вчителі будуть нам в цьому трохи допомагати. Наприклад, якщо ти напишеш якусь контрольну не на 5, а на 4, то тобі дозволять її переписати.
Я взяв на себе таку відповідальність. Тому що мені хотілося потішити свою маму. Бо вона дуже хотіла, щоб я став медалістом.
Чи міг би я обійтися без сторонньої допомоги? Скоріш за все ні.
Якщо математичні предмети мені давалися легко, то з деякими гуманітарними предметами виникали певні проблеми. Тому без сторонньої допомоги я навряд чи закінчив би школу з одними п'ятірками.
Який висновок я зробив для себе з цієї історії?
Якщо хочеш отримати особливі привілеї у житті, то:
- Прояви себе, щоб на тебе звернули увагу.
- Будь готовий взяти на себе відповідальність, коли випаде шанс.
Університет
Оскільки школу мені допомогли закінчити із золотою медаллю, я відчував на собі тягар відповідальності.
Я не хотів підвести людей, які мені допомогли у школі. І хотів довести їм, що вони зробили це недаремно. Тому я вирішив навчатися в університеті лише на 5.
Я встановив собі стандарти, нижче яких я не міг опускатися.
Завдяки такому настрою та старанням, я закінчив університет із червоним дипломом магістра.
Я був далеко не найрозумнішим в університеті. Просто я дуже старався і не дозволяв собі опускатися нижче встановлених стандартів.
Які висновки я зробив з цієї історії?
Висновок 1. Чим вище ви встановлюєте собі планку, тим вище будуть ваші результати.
Висновок 2. Якщо ви хочете досягти значних результатів в якійсь сфері, вам потрібно:
- Встановити для себе високі стандарти, нижче яких ви не будете опускатися.
- Докладати максимум зусиль, щоб відповідати цим стандартам.
Хобі
Ще з раннього дитинства у мене було 1 дуже важливе для мене хобі – це футбол. Весь свій вільний час я проводив на спортивному майданчику, граючи у цю гру.
Я мріяв стати крутим футболістом. Але доля розпорядилася трохи інакше.
Почалося все з того, що у дитинстві мене не віддали у футбольну секцію. Тому що секція знаходилася далеко від дому і нікому було возити мене на тренування.
Тож до 8 класу я тренувався сам на вулиці і не здобув тих важливих футбольних навичок, які закладаються ще з дитинства.
У 8 класі я таки потрапив до футбольної секції. На той момент я був одним із найгірших гравців команди. Мені не вистачало техніки, не вистачало майстерності, не вистачало досвіду. Але в мене був бійцівський дух.
Я почав наполегливо тренуватися. А брак техніки та майстерності я компенсував характером. Я був відчайдушний захисник, який прямо вигризав м'яч у суперника.
Плюс весь свій вільний час я проводив на домашньому стадіоні, відточуючи свою майстерність.
У результаті, моя наполегливість, дисципліна та характер допомогли мені потрапити на деякий час до основного складу команди.
Але потім у нас помінявся тренер, я втратив місце в основному складі і через певні обставини пішов із тієї футбольної секції.
Пішов із секції, але не з футболу.
Трохи пізніше мене та 3 моїх друзів взяли до місцевої професійної команди з міні футболу. Ми потренувалися там десь півроку і набрали досить гарну форму.
Потім команда розвалилася через відсутність фінансування. І ми з моїм другом вирушили до нової спортивної школи з футболу. Там я отримав свій перший розряд з футболу.
Потім я поїхав навчатися до іншого міста. Там мене ніхто не знав, і я нікого не знав. Але мені вдалося пограти за безліч аматорських футбольних команд та здобути трохи медалей.
Я навіть 2 рази ставав чемпіоном свого університету з міні футболу та грав за збірну свого університету.
І хоч я не став професійним футболістом, у мене було досить цікаве футбольне життя.
Мої наполегливість, дисципліна та характер допомогли мені стати гарним гравцем у футболі (далеко не найгіршим) та пограти за безліч різних аматорських команд.
Висновок, який я зробив із своєї футбольної історії: навіть якщо ти повний «лузер» в якійсь сфері, але хочеш добитися в ній крутих результатів, то приклади туди наполегливість, дисципліну і характер і у тебе будуть всі шанси для цього.
Робота
Відразу після закінчення університету я влаштувався на роботу за фахом (проектувальником автомобільних доріг).
Спочатку я був сповнений оптимізму з приводу роботи. Тому що я розумів, що завдяки моїм зусиллям створюються дуже важливі об'єкти для нашої країни (автомобільні дороги та мости), які приносять користь багатьом людям.
Але дуже скоро мій оптимізм зіштовхнувся з суворою реальністю .
Я зрозумів, що тих грошей, що я отримуватиму на роботі, мені вистачить тільки щоб виживати, а не жити повноцінним життям. Про своє власне житло, хорошу машину, подорожі по світу можна відразу забути.
Кинути роботу я не міг, бо мені не було б на що жити. Крім того, мені хотілося й надалі робити свій внесок у розвиток інфраструктури своєї країни.
Тому я вирішив зробити те, що радить Остін Клеон у своїй книзі «Кради як митець». Я здав себе у найм своїй роботі. Став активом, що приносив мені гроші.
Я міркував так. Поки я не маю інших активів, які приносять мені гроші, я сам буду своїм активом. А частину грошей, які я зароблятиму і вільний час, який у мене залишатиметься після роботи, я вкладатиму у свій розвиток, навчання, тестування своїх ідей та у створення нових активів.
Так я зможу і користь людям приносити, і з голоду не померти, і зберігати оптимізм, і мати перспективи на більш райдужне майбутнє.
Коли я здав себе в оренду своїй роботі, мені стало набагато простіше жити. Насамперед морально. Тому що я почав сприймати роботу як інструмент, який допомагає мені рухатися до моїх великих цілей. І який допомагає мені робити свій внесок у розвиток моєї країни.
Висновок, який я зробив з цієї історії: наймана праця — не вирок. Просто здайте себе в оренду на якийсь час. А зароблені гроші і вільний час використовуйте для реалізації своїх великих цілей та створення свого світлого майбутнього.
Інфобізнес
Коли я розчарувався у найманій праці та зрозумів, що там я не зможу нормально заробляти, я почав шукати додаткові можливості.
Мій погляд відразу впав на інтернет бізнес. По-перше, я бачив у ньому величезну перспективу. По-друге, я міг легко поєднувати інтернет бізнес з основною роботою (бо комп та інтернет у мене завжди були під рукою).
В інтернеті я пробував різні способи заробітку: і заробіток на капчі, і заробіток на перегляді реклами, і заробіток на купівлі рефералів, і заробіток на партнерках і навіть мережевий маркетинг (млм).
Але зупинився я на інфобізнесі.
Чому? Тому що інфобізнес дає можливість не лише заробляти хороші гроші, а й приносити реальну користь людям та реалізувати на повну свій творчий потенціал.
А ще інфобізнес подарував мені мрію. Мрію про те, що в якийсь момент життя я зможу жити в будь-якому куточку планети, де мені заманеться. Робити те, що мені заманеться. І при цьому я не паритимуся, що через тиждень, місяць чи пів року у мене закінчаться гроші і мені потрібно буде терміново шукати якусь роботу, щоб просто не померти з голоду.
Ця мрія дуже надихала мене і допомагала у важкі моменти мого життя. Вона допомагала не впасти духом і рухатися далі.
Я пам'ятаю, як був такий період, коли на роботі мені платили дуже низьку зарплату. Я був тоді дуже пригнічений. Грошей майже ні на що не вистачало. Доводилося навіть просити у батьків. А ще мене «пиляла» за це дружина, що тільки погіршувало ситуацію.
Але я чітко пам'ятаю, як вставав рано-вранці у вихідний день, включав на кухні ноутбук (щоб не заважати дружині) і займався інфобізнесом. Робив блог, писав статті, створював свої перші воронки продажів.
Я вірив у те, що колись усе зміниться. Що я обов'язково досягну серйозних результатів в інфобізнесі та зможу жити зовсім по-іншому. І це давало мені надію. Це було моїм світлом в кінці тунелю.
Тож, інфобізнес став моїм головним засобом від депресії в житті. За що я йому дуже вдячний.
Висновок з цієї історії: у вас повинна бути мрія і інструмент, який наближатиме вас до цієї мрії. Тому що вони допомагатимуть вам не опускати руки у складні хвилини вашого життя. Вони будуть вашим світлом в кінці тунелю, яке змушуватиме вас рухатись вперед.
Мої цінності
На чолі своїх життєвих цінностей я зараз поставив своє фізичне та духовне здоров'я. Тому що без нього все інше не таке важливе.
Тому я намагаюся вести здоровий спосіб життя та регулярно займаюся спортом.
Якщо раніше мій девіз був: здоров'я заради спорту. То зараз мій девіз став: спорт заради здоров'я.
Я регулярно займаюся спортом для підтримки гарної форми. Але без фанатизму, щоб не нашкодити собі.
А ще я регулярно впроваджую у своє життя та тестую різні практики, які допомагають мені прокачати як фізичне, так і духовне здоров'я.
Я розумію, що слабкий, немічний, хворий та психованний я точно нікому не потрібний, навіть собі. Тому фізичне та духовне здоров'я – це мій пріоритет номер 1 у житті.
Далі на шкалі цінностей я поставив би сім'ю і дружбу.
Моя сім'я та близькі друзі – це люди, якими я дуже дорожу. Тому що це люди, які приймають мене таким, яким я є, з усіма моїми дивностями і недоліками. З ними я можу бути слабким, кумедним, дуркуватим, нудним. І вони мене за це не засудять.
Сім'я та близькі друзі — це моя безпечна пристань, де я можу відремонтувати свій корабель, набратися сил, підняти свої вітрила і знову вирушити в нову подорож.
На третє місце життєвих цінностей я би поставив працю і реалізацію. Я вважаю, що кожна людина повинна працювати (або руками, або мізками, або і тим і іншим), щоб приносити користь людям. Щоб її таланти давали свої плоди, а не просто були закопані в землю.
Тому в житті я намагаюся багато працювати, щоб бути максимально корисним людям і реалізувати свій потенціал на повну.
Філософія життя
На 2-му курсі університету на парі філософії нам дали завдання написати розгорнуту відповідь на запитання: у чому сенс твого життя?
І тоді у відповіді на це запитання я сформулював філософію свого життя, якої дотримуюсь до цього дня.
Я написав, що сенс мого життя полягає в тому, щоб постійно ставити собі високу планку та рухатися до неї. Постійно працювати над собою, щоб стати найкращою версією себе.
Коли я буду це робити, люди, що мене оточують, будуть це бачити. І, можливо, хтось із них захоче послідувати моєму прикладу і теж стати кращою версією себе.
Так я зможу робити краще не тільки себе, але й інших людей, які наслідуватимуть мій приклад.
Тобто сенс мого життя і філософія мого життя полягає в тому, щоб постійно вдосконалювати себе та через свій приклад надихати людей на роботу над собою.
“Вдосконалюйся сам і надихай людей своїм прикладом” — ось мій девіз і моя філософія.